Більшу частину часу (80–90% доби) людина проводить саме у приміщеннях громадського та житлового призначення. І весь спектр хімічних забруднювачів, що потрапляють у повітря житла з атмосфери, безперервно надходить до організму кожного з нас. До того ж, окрім зовнішніх забруднювачів, повітря приміщень насичене продуктами неповного згоряння побутового газу, леткими виділеннями полімерних матеріалів, продуктами паління та життєдіяльності людей і домашніх тварин. Повітря житлових приміщень містить алергени хімічного походження, концентрація яких в значній мірі залежить від використання препаратів побутової хімії (синтетичні миючі засоби, дезодоранти, дезінфектанти, дезінсектициди тощо). З домашнім пилом до організму потрапляють також мікроскопічні кліщі та органічні частки від них, які сприяють сенсибілізації. Домашній пил адсорбує в себе не тільки десятки шкідливих хімічних речовин, а і грибки та віруси, що можуть викликати інфекційні захворювання. Фахівці довели, що сумарне забруднення повітря приміщень шкідливими речовинами різного походження перевищує забруднення атмосферного повітря в цілому у 2–4 рази.

Якщо класифікувати хімічні речовини, що надходять у повітря приміщення, за джерелом походження, маємо таку картину:

• Будівельні матеріали, такі як сухі суміші, замазки, шпалери, лінолеуми, лаки, фарби, полімерні огороджуючі конструкції та інші можуть бути потенційним джерелом забруднення повітря житла бензолом, формальдегідом, сірководнем, фенолом, спиртами, розчинниками, ксилолом, толуолом тощо в концентраціях, що перевищують середньодобові гранично допустимі концентрації (ГДК) для атмосферного повітря. У сучасному житловому будівництві все ширше застосовуються полімерні і синтетичні матеріали, особливо для оздоблення внутрішніх огороджуючих поверхонь квартири (стіни, стеля, підлога, двері, вікна і т. ін.). Теоретично усі вони повинні мати позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи. В Україні діють відповідні санітарні норми і правила для санітарно-епідеміологічної оцінки вказаної продукції, які час від часу потребують вдосконалення з урахуванням зміни соціально-економічних відносин у суспільстві, з підвищенням вимог як до якості результатів досліджень і випробувань, так і до обґрунтованості їх з позицій «користь-шкода».
• Повітряне середовище газифікованих квартир забруднюється продуктами неповного згоряння газу: монооксидом вуглецю, оксидами азоту, формальдегідом, бенз(а)піреном та іншими; процес приготування їжі навіть на електричній плиті також супроводжується забрудненням повітря аерозольними рештками та леткими органічними речовинами. До цієї проблеми слід додати і шкідливу звичку палити вдома, адже тоді за концентрацією шкідливих речовин повітря квартири можна порівняти лише з концентраціями цих речовин поблизу магістралей з інтенсивним рухом автотранспорту. Паління в приміщенні шкідливе не тільки для курця, не менше страждають оточуючі, особливо діти. Адсорбовані на поверхнях одежі, меблів, предметів побуту, огороджуючих конструкцій шкідливі продукти паління ще довгий час будуть поступати в повітря приміщення.
• Важко уявити собі дотримання чистоти у квартирі без застосування препаратів побутової хімії: так необхідно, щоб і білизна мала запах свіжості, і приміщення сяяли чистотою, і таргани та інші небажані живі істоти не нагадували про своє існування. Добра господиня витрачає третину своїх коштів на придбання дорогих порошків для прання, засобів для відбілювання, дезинфікуючих розчинів, аерозолів, отрутохімікатів. Але чи замислюємося ми, що таке бажання дотримуватись чистоти викликає накопичення у повітрі високих концентрацій гексану, пентану, октану, а також хлормістких речовин — тетрахлорметану, діхлоретану та хлороформу?
• Суттєвий внесок у хімічне забруднення повітря приміщень додають вироби з тканин (м’які меблі, штори, килими, одяг, постільна білизна). Дбаючи про економію коштів, ми купуємо речі з повним переліком хімічних речовин, застосування яких повинно супроводжуватись чітким дотриманням відповідних нормативів діючого законодавства. Але, купуючи річ, більшість громадян не підозрює про те, що волокна на поліамідній основі (капрон, нейлон, килими з антистатичним просоченням) можуть виділяти капролактам, гексаметилендіамін, оксид етилену; полівініл-хлоридні і перхлорвінілові тканини містять хлористий водень, діметилформамід, хлор, ацетон; поліакрилонітрильні тканини характеризуються виділенням акрилонітрилу, ацетону; від віскозних виробів довго не зникає запах сірководню, до того ж багато тканин містять формальдегід, стирол, фенол та інші речовини, добре відомі споживачу, ознайомленому з основами органічної хімії.

Як бачимо, у багатьох випадках внутрішнє житлове середовище є джерелом хімічного алергенного та канцерогенного навантаження. Розрахунок ризику підвищення смертності, що виникає під тиском фізичних і хімічних чинників житла, свідчить про те, що найбільшу загрозу являють паління, радон і леткі органічні сполуки. Загалом вважають, що забруднення атмосферного повітря у житлових приміщеннях хімічними речовинами відповідає за 2,7% усіх захворювань, що виникають.

Всесвітня організація охорони здоров’я офіційно визнає синдром «хворої будівлі» (комплекс неспецифічних симптомів, що провокується незадовільною якістю повітря), до якого входять головні болі, запаморочення, подразнення і сухість шкіри, очей, слизових оболонок дихальних шляхів, часті простудні захворювання. Хвороби, пов’язані із перебуванням у сучасних будівлях, ввійшли до міжнародної класифікації хвороб. До них відносяться алергічні захворювання (дерматити, риніти, фарингіти, бронхіти, астма), лихоманки, викликані токсикантами, токсичний пиловий синдром, інфекції (легіонельоз).

Таким чином, безсумнівно, що недостатня якість повітря внутрішньожитлового простору негативно впливає на здоров’я мешканців.

Зменшити негативні наслідки дії хімічних забруднень житла на здоров’я людини можливо досить простими шляхами.

Наше життя і здоров’я — тільки в наших руках. Комфорт, затишок і чистота — запорука приємного настрою, а іноді і самого життя.